факт
-у, ч.
1. Дійсна, не вигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. || Приклад, випадок. || Те, що є матеріалом для певних висновків і відповідає об'єктивній дійсності.
2. Реальність, дійсність; те, що об'єктивно існує. || чого . Наявність, існування чого-небудь.
3. у знач. присудк. сл. Справді, безперечно, безсумнівно.
4. у знач. част. , розм. Уживається для вираження згоди, ствердження; справді, дійсно, звичайно, безсумнівно.
• Факт той, що ... — справа в тому, що ...
Начните вводить слово: