хист
-у, ч.
1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. || Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. || до чого . Природний нахил, потяг до чого-небудь.
• Тобі́ не хист з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями.
2. діал. Огорожа, захисток.
Начните вводить слово: