ти́ша
-і, ж.
1. Стан, коли де-небудь немає звуків, шуму. || Відсутність розмов, мовчанка. || Відсутність руху, метушні, що супроводжується шумом.
2. Стан у природі, коли зовсім немає вітру; безвітряна погода. || Відсутність великих хвиль на морі; штильова погода.
3. перен. Душевний спокій, умиротворіння.
4. Відсутність ворожнечі, сварок, зіткнень, бойових дій; затишшя.
Начните вводить слово: