путь
-і́, ж. , заст. ч.
1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. || Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Повітряні путі . || перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки.
2. Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях. || Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь. || перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось. Прокладати путь . Розчищати путь .
3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь. || Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс. || перен. Спосіб здійснення чого-небудь. || перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.
• Наставля́ти на путь і́стини кого — даючи кому-небудь корисні поради, вказівки, спрямовувати, скеровувати його на правильний шлях у житті.
4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож.
• Збира́ти в путь кого — допомагати комусь готуватися до подорожі.
5. заст. Пуття.
6. муз. Основний голос (мелодія) у давньоруському церковному багатоголоссі.
Начните вводить слово: