лад
ла́ду і ладу́, ч.
1. Стан, коли де-небудь чисто прибрано, всі речі на своїх місцях; порядок у чомусь або де-небудь; прот. безладдя. Приводити до ладу . Вибувати з ладу . Ставати до ладу .
2. Стан, коли все робиться, виконується як слід, відповідно до певних вимог, правил і т. ін.; упорядкованість. || Злагодженість, узгодженість у діях; організованість. || Згода, злагода в стосунках, взаєминах і т. ін. || у знач. присл. ла́дом. Зрозуміло, ясно, не заплутано. Давати лад ( кому , чому ) . Іти на лад . \[Не\] до ладу ( кому і без додатка ) .
3. перев. з прийм. "в" ("у") та означ. Певним чином зумовлене розташування, розміщення кого-, чого-небудь; порядок (у 7 знач. ) .
4. з прийм. на та означ. Спосіб, зразок, манера. На всі лади . На один лад . На свій лад .
5. з означ. Система суспільного, державного укладу. Феодальний лад .
6. з означ. і чого , лінгв. Будова, структура (про мову).
7. з означ. , муз. Спосіб побудови звукоряду, розташування звуків; тональність музичного твору.
8. тільки мн. , муз. Поперечні поділки на грифі щипкових струнних інструментів. || Клавіші гармонії, баяна, акордеона та духових інструментів.
Начните вводить слово: