залиша́ти
-а́ю, -а́єш, недок. , залиши́ти, -ишу́, -и́шиш, док. , перех.
1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою кого-, що-небудь. || Вирушаючи звідкись, класти, поміщати щось де-небудь для когось.
2. Віддавати, передавати у чиє-небудь користування, закріплювати за ким-, чим-небудь щось. Залишати в спадщину .
3. Бути причиною появи, виникнення чого-небудь, спричиняти щось.
4. Відкладати, зберігати щось для кого-, чого-небудь. || Не змінювати, зберігати в попередньому стані, положенні.
5. Пропонувати кому-небудь або примушувати когось затриматися десь, не полишати якого-небудь місця і т. ін. || Затримувати на якій-небудь посаді; не звільняти з якоїсь посади.
6. Іти, вирушати звідкись, покидати кого-, що-небудь. || Звільнятися з посади, йти з установи і т. ін. || Розлучатися з ким-небудь, позбавляти когось своєї уваги, любові, турботи і т. ін. || перен. Зникати, вичерпуватися (про силу, почуття і т. ін.).
• Залиша́ти за собо́ю (поза́ду) — а) рухаючись уперед, віддалятися від кого-, чого-небудь; б) випереджати, перевершувати. **
• Залиша́ти на дру́гому пла́ні — вважати що-небудь другорядним, неосновним.
7. також з інфін. Переставати, припиняти щось робити. || Припиняючи яке-небудь заняття, відходити від знаряддя, предмета дії. || перен. Відмовлятися від чого-небудь, забувати про щось.
Начните вводить слово: