ВЕСЬ: значение слова

•прибалт.-фин. народность к востоку от Новгорода, др.-русск. Весь (Лаврентьевск. летоп.); ср. Vasin у Иордана (в перечне народов Эрманариха), далее, Ibi (in Ruzzia) sunt etiam qui dicuntur Alani vel Albani (var. Albini), qui lingua eorum Wizzi dicuntur "там [ на Руси] есть еще такие, которых называют Alani или Albani (Albini) и которые на своем языке называются Wizzi" (Адам Бременский 4, 19, стр. 248, 3); араб. Visu (Френ, Ibn Foszlan 205 и сл.). Из фин. Vepsä или *Vepsi : Vepsäläiset мн. "вепсы", подобно Ruotsi : Ruotsalaiset; см. Калима 262 и сл.; Томсен, Ursprung, 11; SA 2, 64; Миккола, FUF 2, 76; АВ 18; Соболевский, РФВ 64, 99. Однако форма на -ь скорее является русск. собир. именем типа чудь, сербь и под.

I

•"деревня", др.-русск., ст.-слав. вьсь κώμη, χωρίον (Клоц., Супр.), словен. vàs, чеш. ves, слвц. ves, польск. wieś, в.-луж. wjes, н.-луж. wjas.

•Родственно лтш. vìesis "пришелец, чужеземец", лит. viẽšpat(i)s "господь", viẽškelis "(большая) дорога", vienvišỹs "одинокий, бобыль", váišinti "потчевать, угощать", др.-прусск. waispattin, вин. п. ед. ч. "хозяйку", др.-инд. vic̨- ж. "селение", авест. vīs-, др.-перс. viϑ- "дом", греч. οἶκος – то же, οἴκαδε (старый вин. п. ед. ч.; см. Кикерс, Acta Univ. Dorp. 17, 2, 3 и сл.), лат. vīcus "селение", гот. weihs "деревня", алб. vis "место, местность"; см. Траутман, BSW 363 и сл.; М. – Э. 4, 670; Торп 409; Г. Майер, Alb. Wb. 473. II

•вся, всё, во́все, укр. уве́сь, усе́, уся́, блр. уве́сь, др.-русск. вьсь, вься, вьсе (только один раз вин. п. ед. ч. ж. вьху; см. Хутынск. грам. XII в.), ст.-слав. вьсь, вьсѩ, вьсе πᾶς, ὅλος, болг. се "всё (время)", сербохорв. са̏в, сва̏, све̏, словен. vès, др.-чеш. veš, ж. všě, ср. р. vše, др.-польск. wszy, wsza, wsze. Фонетически возможно только праслав. vьxъ, *vьxa, *vьxo. О форме *vьsi̯o-, вопреки Мейе (MSL 8, 291), исправившему свою ошибку в MSl 11, 8 и сл., не может быть и речи. Старая основа на -о засвидетельствована наличием ѣ в ст.-слав., др.-русск. вьсѣмъ, вьсѣми, вьсѣхъ (не -и-!). Ср. также Брандт, Сб. Миллеру 305 и сл.; Лоренц, KZ 37, 265; Гуйер, LF 30, 441 и сл. (Против, однако без веских аргументов, см. Ягич, AfslPh 22, 258).

•Родственно лит. vìsas, лтш. viss "весь, целый", др.-прусск. wissa- "весь", далее, др.-инд. víc̨vas "каждый, весь, целый", авест., др.-перс. vīspa-. Затруднительно ввиду др.-инд. c̨; см. Уленбек, Aind. Wb. 289; Буга, РФВ 73, 341; Траутман, BSW 362 и сл.; Apr. Sprd. 464; М. – Э. 4, 625; Эндзелин, СБЭ 69 и сл.; Мейе, Et. 239; ср. также Бругман, Total. 71.

•••
<…

весь

I (ввесь, уве́сь), всього́ (усього́), ч. , вся (уся), всіє́ї (усіє́ї), ж. , все (усе), всього́ (усього́), с. , займ. означ. ,

1. Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю. || Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь особи, предмета, явища. || всі, всіх, мн. Означає цілковите охоплення окремих однорідних осіб, предметів, явищ – кожного у нерозривному зв'язку з іншим. || у сполуч. з абстр. ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін.

2. у знач. ім. все, всього́, с. Вичерпне охоплення, сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без винятку. || всі, всіх, мн. У повному складі, без винятку. || все, мн. всі. Уживається як узагальнююче слово в переліку.

3. при ім. з прийм. з (зо), на. Утворює сполуки способу дії, що означають повноту, посилений перебіг дії.

4.
• Все ( у знач. присудка ) — кінець (розм.).

• Всього́ нічого́ — дуже мало.

• Все одно́ — а) байдуже, однаково, так чи інакше; б) подібно до чогось, так само, однаково.

• Всього́ до́брого (найкра́щого) — форма прощання з добрими побажаннями.

• На все \[до́бре\] — форма прощання з добрими побажаннями.
II -і, ж. , заст. Село.

местоим.-прилаг. весь

увесь, см. всецэлы, весь день — увесь (цэлы) дзень во весь голос — на ўвесь голас по всему видно — па ўсім (з усяго) відаць вёска