Толковый словарь русского языка Д. Н. Ушакова
РУШНИК
РУШНИК. См. ручник 2 и ручник 3.
Толковый словарь В. И. Даля
РУШНИК
рушница и пр. см. рука.
Орфографический словарь Лопатина
РУШНИК
рушни́к, -а́ (полотенце)
Украинский толковый словарь
РУШНИК
рушни́к
-а́, ч.
1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.
• Стале́вий (стальни́й) рушни́к — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Рушники дбати .
• Става́ти на рушнику́ (на рушники́) заст. — брати шлюб, одружуватися.
-а́, ч.
1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.
• Стале́вий (стальни́й) рушни́к — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Рушники дбати .
• Става́ти на рушнику́ (на рушники́) заст. — брати шлюб, одружуватися.
Большой русско-украинский словарь
РУШНИК
сущ. муж. рода
Русско-итальянский словарь
РУШНИК
м. обл.
asciugamano
asciugamano
Русско-белорусский словарь
РУШНИК
ручнік, уціральнік
Русско-голландский словарь
РУШНИК
m
reg. geborduurde hánddoek
Русско-узбекский словарь
РУШНИК
рушник м обл. сочиќ, ќўл сочиѓи; вышитый ~ каштагулли сочиќ.