приро́да
-и, ж.
1. Органічний і неорганічний світ у всій сукупності і зв'язках, що є об'єктом людської діяльності й пізнання, все те, що не створене діяльністю людини; буття, матерія. || Сукупність особливостей рослинного і тваринного світу, кліматичних умов, рельєфу і т. ін. якої-небудь місцевості, країни; навколишнє географічне середовище. || Рослинний світ навколишньої місцевості. || Місцевість за межами великих міст, поселень, де багато зелені, свіжого повітря і т. ін. || перев. у сполуч. зі сл. весняна, осіння і т. ін. Особливості навколишньої місцевості у певну пору року. На лоні природи .
• Жива́ приро́да — рослинний і тваринний світ.
• Нежива́ приро́да — неорганічний світ.
2. Сукупність фізичних і психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці. || Вдача, характер кого-небудь. || рідко . Природжені властивості, здібності, нахили. || Характерні риси поведінки тварин, птахів, комах.
• З (від, од) приро́ди — від народження, за природженими особливостями, властивостями.
3. Сукупність основних якостей, властивостей чого-небудь; суть, сутність.
• За своє́ю приро́дою — за своїми суттєвими ознаками, особливостями і т. ін.; у своїй суті.
Начните вводить слово: