ПОГОН: значение слова

погонять и пр. см. поганивать.

пого́н

•род. п. -а "наплечная нашивка на мундире", "тесьма или ремень через плечо". Произведение из польск. *роgоn, якобы от оgоn "хвост" сомнительно, вопреки Гроту (Фил. Раз. 2, 445); см. Преобр. II, 85. Темное слово.

пого́н

-а, ч.

1. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу.

2. мисл. Ремінь для ношення рушниці на спині. || Ремінь для ношення добутих зайців. || Ремінь з кільцем, до якого кріпляться кілька ременів – поводків для кількох мисливських собак.

муж. epaulet, shoulder strap

м. shoulder-strap

верхний
энерг. overhead fraction, overhead product

дегтя
tar cut

погон м Schulterstück n 1a (жёсткий, расшитый); Schulterklappe f c (мягкий)

сущ. муж. рода погон

м. воен.
patte
f d'épaule
офиц'ерские пог'оны — pattes d'épaule d'officier

поѓон

м. ( род. п. мн. пог'он) воен. hombrera f

nárameník

destilát

frakce

I муж. см. погоняпагон, пагон, шлейка

пого́н
m
mil. epaulét

погон м, мн. -оны, р. -он погон; офицерский ~ офицерлар погони; полевые ~ы дала погони (жанг майдонида таќиладиган погонлар).

воен. epoleto.

— скоба на стволе старинного огнестрельного оружия, за которую с помощью свободно двигающегося кольца крепилась перевязь.