ось
част.
1. вказ. Уживається для вказування на кого-, що-небудь на близькій відстані (часто супроводжується жестом). || Уживається для вказування на предмет, що його кому-небудь передають або пропонують.
2. вказ. Уживається в описах, розповідях для вказування на який-небудь факт, подію, явище і т. ін., на послідовність їх перебігу в часі тощо (часто з повторенням). || Уживається для вирізнення як типового окремого предмета, факту, події і т. ін. || Уживається перед логічно наголошуваними словами для підсилення, вирізнення їх.
3. підсил. У сполуч. із займ. та займенниковими присл. уживається для підсилення, уточнення їх змісту або зосередження уваги на дальшому повідомленні. || Уживається в емоційно забарвлених реченнях для підсилення якісної або кількісної характеристики кого-, чого-небудь.
4. вказ. Уживається для уточнення, конкретизації різних обставин дії. || Уживається для вказування на раптовість, несподіваність якої-небудь дії. || Уживається в знач. скоро, незабаром. || Уживається в знач. тут, у цьому місці.
5. вказ. Уживається для уточнення якого-небудь факту, при висловленні підсумку до сказаного. || Уживається для вказування на який-небудь наслідок.
6. вказ. Уживається при повідомленні про що-небудь сподіване, довгоочікуване у знач. нарешті.
• Аж ось — а) коли раптом; несподівано; б) нарешті.
7. підсил. Уживається з дієсловами наказового способу для висловлення спонукання, заохочення, для пом'якшення наказу, щоб привернути увагу співрозмовника і т. ін. || Уживається для висловлення перестороги, попередження, погрози і т. ін. || Уживається для висловлення якої-небудь обіцянки, при передбаченні чогось і т. ін.
• Ось \[воно́\] що; Ось \[воно́\] як — уживається при констатації якого-небудь факту, супроводжуваної подивом, захопленням чи іронією.
Начните вводить слово: