око́ва
•мн. око́вы, др.-русск. оковъ м. (псалтырь 1296 г.; см. Соболевский, Лекции 212), цслав. оковъ πέδα, чеш., слвц. оkоv. От кова́ть, кую́, как и ков, мн. ко́вы "козни, интриги"; см. Преобр. I, 326 и сл.
Украинский толковый словарь
ОКОВА
око́ва
-и, ж.
1. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.
2. перев. мн. Те саме, що кайдани 1). || перен. Те, що заважає розвиткові чого-небудь.
-и, ж.
1. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.
2. перев. мн. Те саме, що кайдани 1). || перен. Те, що заважає розвиткові чого-небудь.