круг
I -а, ч.
1. мат. Частина площини, обмежена колом ( див. коло I 1)). Площа круга .
2. Ділянка якоїсь поверхні, формою схожа на таку площину. || перев. мн. Концентричні кола, що розходяться від місця порушення водної гладіні. || заст. Ділянка поля.
3. Предмет, що має округлу, овальну або кільцеподібну форму. Рятівний круг . Шліфувальний круг .
4. заст. Одиниця обліку готової продукції в деяких народних ремеслах і заняттях. Круг воску .
• На круг — в середньому (про урожай).
II прийм. , з род. в. Те саме, що навколо 2); навкруг, кругом.
• Круг па́льця обвести́ (обкрути́ти) кого — обдурити, ошукати когось.
Начните вводить слово: