князь
-я, ч.
1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму – вождь війська та правитель князівства.
2. У деяких країнах (у Росії з 18 ст.) – спадковий або дарований царем (королем) титул. || Носій цього титулу.
3. етн. Наречений, молодий.
4. поет. Людина високої гідності.
Начните вводить слово: