архети́п
-у, ч.
1. У пізньоантичній філософії – прообраз, ідея.
2. Найдавніший (зазвичай невідомий) текст писемного пам'ятника, який є першоджерелом для наступних копій. || літ. Реконструйовна фабула або сюжет, загальні для міфів, фольклору та літератури різних народів.
3. лінгв. Гіпотетично реконструйовна або фактично засвідчена мовна форма, вихідна для пізніших утворень.
4. В психології К. Юнга – первинні природні образи, ідеї, переживання, властиві людині як суб'єкту колективного несвідомого.
Начните вводить слово: