СО́ТНИК,
• офицерский чин в казачьих войсках рос. армии, соответствовавший чину поручика в регулярных войсках.
• Нач. адм.-терр. и воен. сотни на Украине в 16-18 вв.
Толковый словарь русского языка И. С. Ожегова и Н. Ю. Шведовой
СОТНИК
СО́ТНИК -а, м.
• 1. В старину: командир сотни (во 2 знач.). Стрелецкий с.
• 2. В царской армии: казачий офицерский чин, равный поручику, а также лицо, имеющее этот чин. II прил. сбтницкий, -ая, -ое и сбтам-чий, -ья, -ье.
• 1. В старину: командир сотни (во 2 знач.). Стрелецкий с.
• 2. В царской армии: казачий офицерский чин, равный поручику, а также лицо, имеющее этот чин. II прил. сбтницкий, -ая, -ое и сбтам-чий, -ья, -ье.
Толковый словарь русского языка Д. Н. Ушакова
СОТНИК
сотника, м. 1. Офицерский чин в казачьих войсках, соответствующий чину поручика в пехоте (дореволюц.). 2. Командир небольшого войскового подразделения, сотни (истор.). Стрелецкий сотник.
Украинский толковый словарь
СОТНИК
со́тник
-а, ч. , іст.
1. В Україні у 16-18 ст. – особа, яка очолювала сотню (у 5 знач. ) , обиралася спершу козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем.
2. Те саме, що сотенний 2).
3. Особа, яка очолювала сотню в давньоруському війську, а також у стрілецьких військах Московської держави у 16-17 ст.
4. Особа офіцерського чину в козачих військах дореволюційної Росії та кінноті періоду громадянської війни.
-а, ч. , іст.
1. В Україні у 16-18 ст. – особа, яка очолювала сотню (у 5 знач. ) , обиралася спершу козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем.
2. Те саме, що сотенний 2).
3. Особа, яка очолювала сотню в давньоруському війську, а також у стрілецьких військах Московської держави у 16-17 ст.
4. Особа офіцерського чину в козачих військах дореволюційної Росії та кінноті періоду громадянської війни.
Толковый словарь Ефремовой
СОТНИК
м.
1)
а) Офицерский чин в казачьих войсках, соответствовавший чину поручика в пехоте (в Российском государстве до 1917 г.).
б) Лицо, имевшее такой чин.
2) Командир сотни (2*1).
3) Начальник сотни (2*3).
1)
а) Офицерский чин в казачьих войсках, соответствовавший чину поручика в пехоте (в Российском государстве до 1917 г.).
б) Лицо, имевшее такой чин.
2) Командир сотни (2*1).
3) Начальник сотни (2*3).